Володимир Бірюков: "Важливо продовжувати інформувати світ про нашу культуру та реалії!"

— Вова, ти чудово поєднуєш ролі телеведучого, журналіста та волонтера. Які секрети тайм-менеджменту допомагають тобі справлятися з цими різними обов'язками? Яка з цих ролей є для тебе найзначнішою?

— Оооо… Дякую! Поєднання цих ролей, якщо так можна сказати, — це справжнє мистецтво, і я намагаюся бути максимально організованим. Використовую цифрові додатки, щоб тримати чіткий розклад, і дотримуюсь його. Найважче, коли щось іде не за планом — тоді доводиться все перебудовувати на ходу. Щодо того, яка роль найзначніша, я б сказав, що зараз це — волонтерство. Розставляючи пріоритети, я свідомо відмовився від зйомок на телебаченні та ефірів на радіо. І це не якась жертва, а мій усвідомлений вибір. Волонтерська діяльність надихає мене, бо я можу бути корисним у ці важкі часи та підтримувати тих, хто цього потребує. До речі, завдяки волонтерській діяльності я повернувся як ведучий на івентах.

— Так, це було помітно. А з чим це пов'язано?

— Раніше я хотів працювати виключно в кадрі чи студії, фокусувався на зйомках, вчив текст або писав сценарії. Часу на інші проєкти просто не вистачало, та й вести заходи мені не хотілося — це мене не цікавило. Але з початком повномасштабної війни довелося брати на себе більше обов'язків, зокрема ведучого на благодійних заходах. У ті моменти я думав не про свої бажання, а про допомогу. Це й повернуло мене на сцену — спочатку як ведучого на премії MUZVAR (Україна), Melodifestivalen (Швеція) та Ukrainas brīvībai (Латвія).

— До речі, ти став амбасадором України в Латвії — це велика відповідальність. Які пріоритети ти ставиш перед собою в цій ролі? Чому саме Латвія стала твоїм місцем роботи?

— Не постійним місцем роботи, а сезонним (сміється). Латвія — це країна, яка щиро підтримує Україну в ці важкі часи, і я хочу зміцнити цю дружбу. Я обожнюю цю країну, там у мене команда однодумців, класних людей, моїх близьких друзів. Моїм пріоритетом є поширення інформації про українську культуру та потреби нашої країни, а також залучення міжнародної підтримки. Латвія стала не свідомим вибором, а доленосним. На початку повномасштабної війни, під час російської агресії проти України, я давав інтерв'ю для LTV (Латвійське телебачення), коли потрапив під ракетний обстріл. Щоб продовжити включення та розповісти про ситуацію в Києві, я сховався у ванній. Це побачили громадяни Латвії, зокрема президент країни та міністр оборони. Вони звернулися до Міністра культури України з проханням, щоб я через деякий час зміг приїхати до Риги та запустити волонтерські й інформаційні кампанії.

— Збір у 6 мільйонів євро — вражаюча сума. Які ключові моменти та стратегії допомогли тобі досягти цієї мети, і чим ця ініціатива може бути корисна для України?

— Ця ініціатива стала можливою завдяки колективним зусиллям і підтримці небайдужих людей, зокрема моїх близьких друзів, які мешкають у Латвії. Ми організували низку культурних заходів та інформаційних кампаній, які сприяли збору коштів: від простих інтерв'ю до масштабних концертів. Також було реалізовано багато акцій, таких як "Стендапери Латвії проти Росії", акції підтримки українців, що зараз мешкають у Латвії, та, звісно, робота зі зупинкою пропаганди. Основні проєкти, які активно працюють зараз, це: STOPIFY, IZSMEJ KARAKUGIUKRAINAS BRIVIBAI, DOD PIECI. Кожного разу зібрані кошти спрямовуємо на допомогу українським військовим та цивільним як в Латвії, так і в Україні. Це дуже важливо. Велику частину організаційної роботи беруть на себе мої близькі друзі — продюсерка Daiga Eiland та латвійський співак і актор Ralfs Eilands. Вони є головними мотиваторами цієї справи, яку ми ведемо разом.

 — Чи знаходиш час на відпочинок, перебуваючи в Латвії з волонтерською місією?

— Перебуваючи в Латвії, майже 24 години на добу займаюся виключно питаннями логістики, волонтерських проектів, збору коштів, роботою над інтерв'ю для телеканалів і радіо, веденням благодійних заходів, а також кампаніями проти російської пропаганди в країнах ЄС. Навіть зараз, коли все це перелічую, думаю: "Вау, як багато всього!" Як це все вдається? Чіткої відповіді немає, але є люди, які мене підтримують. І я вдячний кожному та кожній, хто не дає моїй "кукухе" поїхати! У Латвії в мене дуже творче й медійне оточення. Часто мої друзі, які займаються музикою чи театром, витягують мене на прогулянки, де ми, навіть неформально, обговорюємо майбутні плани й ідеї щодо допомоги Україні. Мені дійсно пощастило з людьми, яких я зустрів за тисячу кілометрів від дому. Вони надихають і змінюють мене на краще.

— Твоя робота як ведучого в Європі вимагає адаптації до різних культур. Які виклики ти зустрічаєш на міжнародній арені, і як ти їх долаєш?

— Взаємодія з різними культурами може бути викликом, але це також величезна можливість для зростання. Я завжди намагаюся вивчати місцеві традиції та звичаї, щоб краще розуміти, як взаємодіяти з аудиторією. Наприклад, під час роботи на Melodifestivalen у Швеції я працював із представником телеканалу SVT, який пояснював мені специфіку шведської мови: вимову, акценти та інші тонкощі. Це було моє власне бажання — навчитися, щоб краще інтегруватися в міжнародний проект. Така підготовка дозволяє бути відкритим та адаптивним у спілкуванні, що дуже важливо на міжнародній арені.

— Стати ведучим національного відбору Євробачення у Швеції — це велика честь. Які емоції тебе переповнювали під час цього процесу, і як ти оцінюєш рівень підготовки учасників?

— Це була неймовірна емоційна подорож! Я відчував величезну гордість за всю команду та за себе. Це була історична подія, адже вперше зі сцени Melodifestivalen пролунала українська мова. Мої колеги відзначили, що нас об'єднують не лише однакові кольори в прапорах, а й ведучий з України! Це було великою відповідальністю — стати першим іноземним ведучим на цьому фестивалі, який існує вже понад 50 років. Рівень підготовки учасників був надзвичайно високим, іноді навіть перевершував саме Євробачення. Моє завдання було не грати роль, а бути собою. Якщо щось було незрозуміло, я не соромився запитувати у колег прямо на сцені. Місцями все йшло не за сценарієм, і ми багато імпровізували, але все вдалося чудово. Настільки, що мене запросили стати одним із шести ведучих Melodifestivalen 2024!

— Чому саме тобі запропонували виступити ведучим?

— У цьому замішані співачка та дворазова переможниця Євробачення — Loreen, війна та моя нахабність і цікавість! Це все, що можу сказати...

— Ти продовжуєш працювати над Євробаченням?

— Так, з нетерпінням чекаю нового сезону цього "гостросюжетного мюзиклу"! (сміється) Але поки триває війна, моя робота з шоу дистанційна. Я ухвалив таке рішення ще у 2022 році. Повноцінно повернуся на конкурс тільки після перемоги України. Поки що це поради, консультації та ідеї. І на цьому все.

— Повернення до України на премію MUZVAR — це важливий момент у твоїй кар'єрі. Як ти оцінюєш культурний розвиток країни та роль таких подій у його підтримці?

— Це не просто нагородження, це знайомство та популяризація молодих українських артистів і контенту! Я бачу, як попри війну, музика та культура продовжують розвиватися, і важливо, щоб ми всі разом підтримували ці ініціативи. Такі події допомагають артистам отримати визнання та надихають молодь. Я впевнений, що премія MUZVAR робить величезний внесок у шоу-бізнес, і мені дуже приємно бути частиною цієї команди. До речі, цього року я знову буду ведучим премії. Круто, що і сам проєкт, і українська культура розвиваються. MUZVAR 2024 відбудеться у Палаці "Україна" — це головний майданчик країни! Гарна новина, правда?

— Підготовка йде?

— Підготовка йде повним ходом. Буде багато сюрпризів та музики. Я вже бачив і тримав саму нагороду — вона просто неймовірна! Мені та Маші Даніловій випала така можливість, коли ми вели проєкт МУВ-2. Прикольно, що все складається як епізоди серіалу, який веде до фінального випуску цього року!

— Нервуєшся?

— Минулого року дуже нервувався. Це ж було моє повернення в ролі ведучого премії, а навколо багато друзів та колег. Я постійно думав: "Що скажуть? Чи буде критика? А що далі?" — цим була забита голова. Але даремно, все вийшло круто, було багато імпровізації. Сподіваюся, що цього року вдасться перевершити себе та зберегти цей вайб.

— Розкажи про свою другу книгу. Які основні теми ти плануєш порушити, і чим ця книга відрізняється від попередньої?

— Друга книга — це продовження першої, але цього разу все фокусується на історіях волонтера та тому, що сталося за останні десять років. У ній буде журналістика, репортажі з місця подій, знайомства з цікавими персонажами, культура театрів, війна, волонтерська діяльність, моя детальна робота в Латвії, і все це з великою кількістю іронії та сарказму. Я дуже відповідально ставлюсь до цієї частини й хочу, щоб вона сподобалась читачам так само, як і попередня — “Історія (НЕ)відомого журналіста”. Хочу відзначити людей, які роблять неймовірні речі для України. Їхня важливість і вклад у нашу перемогу будуть підкреслені. Ця книга відрізнятиметься глибшим аналізом і більш особистими історіями. Хоча… куди вже більш особисте? (сміється)

— Чи є в книзі особливі історії волонтерів, які тебе вразили? Можеш поділитися однією з таких історій, яка стала для тебе знаковою?

— Дочекайтеся книги… у наступному році.

— Яка музика звучить у твоєму житті? Які плейлисти ти слухаєш під час роботи або підготовки до заходів?

— Я слухаю музику різних жанрів. Єдине, що можу сказати точно — без навушників я не виходжу з дому. Музика завжди задає темп і настрій. У моєму плейлисті можна знайти і рок, і інді. Обожнюю слідкувати за новинками, особливо у нашій індустрії. Музика допомагає мені зберігати креативність і енергію.

— Як ти намагаєшся включати культурні та музичні аспекти у свої програми, щоб зацікавити глядачів?

— Говорити. Я завжди розповідаю про музику та підтримую молодих артистів. До речі, ось невеликий спойлер — історії у моїй другій книзі "оживуть" за допомогою музики, адже це найкращий спосіб донести емоції! Що це буде — дізнаєтеся зовсім скоро.

— Чи плануєш ще відрядження для інформування про Україну?

— Так, маю кілька запланованих поїздок. Важливо продовжувати інформувати світ про нашу культуру та реалії. Це допомагає зберігати підтримку і привертати увагу до України. Я готовий до нових викликів, які б завдання не стояли зараз! У наступному році, за підтримки Міністерства культури та стратегічних комунікацій, продовжу працювати над важливою місією — зробити нас ближчими до європейських країн і наблизити нашу перемогу.